1. Орфографічний словник української мови

дривітня

дриві́тня

іменник жіночого роду

приміщення для дров; колода, на якій рубають дрова

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дривітня — -і, ж., діал. Дровітня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дривітня — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. Словник синонімів української мови
  3. дривітня — Дри́ві́тня і дрові́тня, -ні, -нею дрові́тня і дри́ві́тня, -ні, -нею; -ві́тні, -ві́тень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дривітня — ДРИВІ́ТНЯ, і, ж., діал. Дровітня. Комірка, перероблена з колишньої дривітні на помешкання сторожа, була маленька (Фр., VII, 1951, 344); Маленька сокира з кривим держаком.. стирчала в старій, тисячу разів поцюканій дривітні (Рудь, Гомін.., 1959, 23). Словник української мови в 11 томах