1. Словник української мови в 11 томах

дривітня

ДРИВІ́ТНЯ, і, ж., діал. Дровітня.

Комірка, перероблена з колишньої дривітні на помешкання сторожа, була маленька (Фр., VII, 1951, 344);

Маленька сокира з кривим держаком.. стирчала в старій, тисячу разів поцюканій дривітні (Рудь, Гомін.., 1959, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дривітня — дриві́тня іменник жіночого роду приміщення для дров; колода, на якій рубають дрова діал. Орфографічний словник української мови
  2. дривітня — -і, ж., діал. Дровітня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дривітня — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. Словник синонімів української мови
  4. дривітня — Дри́ві́тня і дрові́тня, -ні, -нею дрові́тня і дри́ві́тня, -ні, -нею; -ві́тні, -ві́тень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)