1. Орфографічний словник української мови

дубнячок

дубнячо́к

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубнячок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до дубняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дубнячок — ДУБНЯЧО́К, чку́, ч. Зменш.-пестл. до дубня́к. З переліску знайшов тільки одну шпаринку, з якої далеко видно степ. І то шпаринка давалася тільки з однієї точки, від густого дубнячку (Іван Ле); Доброчин піднявся з ним на пагорок, порослий досить обрідним дубнячком (І. Білик). Словник української мови у 20 томах
  3. дубнячок — Дубняк, -ка м. Дубовый лѣсъ. Роскинули тенета, загавкали собаки, коли ж і летять у тенета карасі, окуні, щуки, — так із дубняка й сиплють. ЗОЮР. II. 37. ум. дубнячок. Йшла баба дубнячком. Ном. № 12535. Словник української мови Грінченка