1. Орфографічний словник української мови

дудлик

ду́длик

іменник чоловічого роду, істота

дударик

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дудлик — -а, ч., діал. Дударик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дудлик — ДУДА́Р (той, хто грає на дудці, сопілці), ДУ́ДНИК, СОПІЛКА́Р, ДУДА́РИК розм., ДУ́ДЛИК діал. Дудар вигравав на сопілці третяка (П. Панч); За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла (пісня)... Словник синонімів української мови
  3. дудлик — ДУ́ДЛИК, а, ч., діал. Дударик. Заграй мені, дудлику, на той глас: Вирубала ополоночку для вас (Чуб., V, 1874, 1110). Словник української мови в 11 томах
  4. дудлик — Дудлик, -ка м. = дудник. Заграй мені, дудлику, на дуду. Чуб. V. 1110. Словник української мови Грінченка