1. Орфографічний словник української мови

дулька

ду́лька

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дулька — -и, ж. Зменш.-пестл. до дуля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дулька — ДУ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ду́ля. У саду да під дулькою Сидів голуб із голубкою (Чуб., V, 1874, 33); Часом батьки невтішної хатньої науки діток навчають. Починається це навчання з маленького, грайливого: — Покажи мамі дульку!.. (Ковінька, Кутя.., 1960, 51). Словник української мови в 11 томах
  3. дулька — Дулька, -ки ж. ум. отъ дуля. Словник української мови Грінченка