1. Орфографічний словник української мови

дідовід

дідові́д

іменник чоловічого роду, істота

поводир у незрячих

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідовід — дідовод, -вода, ч., діал. Поводир у незрячих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дідовід — ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д (ДІДОВІ́Д) діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння). Словник синонімів української мови
  3. дідовід — ДІДОВІ́Д див. ділово́д. Словник української мови в 11 томах
  4. дідовід — Дідовід, -вода м. Тотъ, кто водить слѣпыхъ нищихъ. Н. Вол. у. Шух. І. 33. Словник української мови Грінченка