епікуреїзм

епікуреї́зм

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епікуреїзм — -у, ч. 1》 Філософсько-етичне вчення Епікура, за яким найвище благо життя – це розумна насолода його радощами, а причиною, що перешкоджає досягненню щастя, є релігійна віра, страх перед смертю та богами. 2》 книжн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. епікуреїзм — 1. Філософсько-етичне вчення, яке виходить з атомістичних і особливо з етичних ідей давньогрецького філософа Епікура (звідси й назва). За Е., найвище благо – розумна насолода радощами життя... Словник іншомовних слів Мельничука
  3. епікуреїзм — Філософсько-етична течія, започаткована Епікуром, яка визнавала метою життя індивідуальне щастя, ототожнюване з моральним життям, а філософію як засіб його досягнення; часто інтерпретується в дусі гедонізму. Універсальний словник-енциклопедія
  4. епікуреїзм — ЕПІКУРЕЇЗМ — давньогрецьк. філософське вчення періоду еллінізму. Своєю назвою завдячує філософу Епікуру. Е. має яскраво виражену етичну спрямованість. Головною метою особистості вважається досягнення щастя шляхом пошуків насолоди й уникання страждань. Філософський енциклопедичний словник
  5. епікуреїзм — ЕПІКУРЕЇ́ЗМ, у, ч. 1. Філософсько-етичне вчення Епікура, за яким найвище благо життя — це розумна насолода його радощами, а причиною, що перешкоджає досягненню щастя, є релігійна віра, страх перед смертю та богами. 2. книжн. Словник української мови в 11 томах