епікуреїзм
ЕПІКУРЕЇ́ЗМ, у, ч.
1. Філософсько-етичне вчення Епікура, за яким найвище благо життя — це розумна насолода його радощами, а причиною, що перешкоджає досягненню щастя, є релігійна віра, страх перед смертю та богами.
2. книжн. Світогляд, що виник на грунті перекрученого тлумачення вчення Епікура як прагнення лише до чуттєвих насолод.
3. перен., книжн, Схильність до чуттєвих насолод, розпещеного життя.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епікуреїзм — епікуреї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- епікуреїзм — -у, ч. 1》 Філософсько-етичне вчення Епікура, за яким найвище благо життя – це розумна насолода його радощами, а причиною, що перешкоджає досягненню щастя, є релігійна віра, страх перед смертю та богами. 2》 книжн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епікуреїзм — 1. Філософсько-етичне вчення, яке виходить з атомістичних і особливо з етичних ідей давньогрецького філософа Епікура (звідси й назва). За Е., найвище благо – розумна насолода радощами життя... Словник іншомовних слів Мельничука
- епікуреїзм — Філософсько-етична течія, започаткована Епікуром, яка визнавала метою життя індивідуальне щастя, ототожнюване з моральним життям, а філософію як засіб його досягнення; часто інтерпретується в дусі гедонізму. Універсальний словник-енциклопедія
- епікуреїзм — ЕПІКУРЕЇЗМ — давньогрецьк. філософське вчення періоду еллінізму. Своєю назвою завдячує філософу Епікуру. Е. має яскраво виражену етичну спрямованість. Головною метою особистості вважається досягнення щастя шляхом пошуків насолоди й уникання страждань. Філософський енциклопедичний словник