1. Словник української мови в 11 томах

епікуреєць

ЕПІКУРЕ́ЄЦЬ, йця, ч.

1. Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.).

2. перен., книжн, Людина, що над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епікуреєць — епікуре́єць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. епікуреєць — -йця, ч. 1》 Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.). 2》 перен., книжн. Людина, яка над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. епікуреєць — епікуре́єць 1. Послідовник епікуреїзму. 2. Переносно – людина, що над усе ставить насолоду життям. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. епікуреєць — Епікуре́єць, -ре́йця; -ре́йці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)