1. Орфографічний словник української мови

жевріти

же́вріти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жевріти — ЖЕВРІТИСЯ тліти, жаріти, Р. блимати; (- сонце) палати, горіти; (- о чі) блищати, світитися; (- щоки) червоніти, шаріти, шарітися; П. животіти. Словник синонімів Караванського
  2. жевріти — -ію, -ієш, недок. 1》 Догоряти без полум'я; тліти. || Слабо горіти, світитися невеликим полум'ям; блимати. 2》 Виблискувати яскравим світлом, давати яскраве світло. || перен. Яскраво блищати, перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жевріти — див. горіти Словник синонімів Вусика
  4. жевріти — БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (про очі, погляд — світитися внутрішнім світлом під впливом сильного почуття), БЛИСТІ́ТИ рідко, ГОРІ́ТИ підсил., ПАЛА́ТИ підсил., ПАЛАХКОТІ́ТИ (ПАЛАХКОТА́ТИ) підсил.; СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. жевріти — Же́вріти, -рію, -рієш, -ріє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жевріти — ЖЕ́ВРІТИ, ію, ієш, недок. 1. Догоряти без полум’я; тліти. Де були стіжки, там лежали й жевріли купи вогняної мерви (Н.-Лев., II, 1956, 197); Біля кошари ледве жевріло багаття (Чорн., Пісні.. Словник української мови в 11 томах
  7. жевріти — Жевріти, -рію, -єш гл. Горѣть безъ пламени, рдѣть. Жар червоним золотом жевріє. Г. Барв. 458. Зоря жевріє. Там зроду жевріє любов. Словник української мови Грінченка