1. Орфографічний словник української мови

жужелиця

жу́желиця 1

іменник жіночого роду

відходи плавки металу

жу́желиця 2

іменник жіночого роду, істота

комаха

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жужелиця — див. попіл; шлак Словник синонімів Вусика
  2. жужелиця — ЖУЖІЛЬ тех. шлак; (у печі) перегар; пор. ПОПІЛ. Словник синонімів Караванського
  3. жужелиця — I -і, ж. 1》 Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу. 2》 діал. Нагар. 3》 Продукт згоряння металу. II -і, ж. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв'яками та рослинами. Хлібна жужелиця — смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жужелиця — I. ЖУ́ЖЕЛИЦЯ (залишки після згоряння твердого палива), ЖУ́ЖІЛЬ, ЗГАР. Було із кузень понад яр, На гостру жужелицю-згар, що розкотилась по землі, Спочити вийдуть ковалі (М. Шпак); До жужелю перепалене каміння і трави, гіркі й ароматні (З. Тулуб). II. Словник синонімів української мови
  5. жужелиця — Жу́желиця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жужелиця — ЖУ́ЖЕЛИЦЯ¹, і, ж. 1. Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу. Стіни барака були зроблені з шалівки і всередині засипані жужелицею (Бойч. Словник української мови в 11 томах
  7. жужелиця — Жужелиця, -ці ж. Окалина, шлакъ. Це не камінь, а жужелиця. Екатеринодаръ. Словник української мови Грінченка