жужелиця
ЖУ́ЖЕЛИЦЯ¹, і, ж.
1. Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу.
Стіни барака були зроблені з шалівки і всередині засипані жужелицею (Бойч., Молодість, 1949, 285);
Кучугури жужелиці й зотлілої цегли ховалися в хащах ожини та дикої малини (Донч., II, 1956, 61);
Сірко Старший слухняно виходив, але вибрану жужелицю потихеньку виносив з хати (Сенч., Опов., 1959, 194).
2. діал. Нагар.
Свічка нагоріла; велика жужелиця на гноті задержувала світ (Мирний, І, 1954, 319).
ЖУ́ЖЕЛИЦЯ², і, ж. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв’яками та рослинами.
В пухкому грунті підвищується активність хижих жужелиць, які знищують дротяників (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 18).
∆ Хлі́бна жу́желиця — смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин.
Хлібна жужелиця (турун) найбільшої шкоди завдає посівам озимої пшениці, озимого ячменю, жита та ярого ячменю (Колг. Укр., 8, 1961, 23).
Значення в інших словниках
- жужелиця — жу́желиця 1 іменник жіночого роду відходи плавки металу жу́желиця 2 іменник жіночого роду, істота комаха Орфографічний словник української мови
- жужелиця — див. попіл; шлак Словник синонімів Вусика
- жужелиця — ЖУЖІЛЬ тех. шлак; (у печі) перегар; пор. ПОПІЛ. Словник синонімів Караванського
- жужелиця — I -і, ж. 1》 Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу. 2》 діал. Нагар. 3》 Продукт згоряння металу. II -і, ж. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв'яками та рослинами. Хлібна жужелиця — смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жужелиця — I. ЖУ́ЖЕЛИЦЯ (залишки після згоряння твердого палива), ЖУ́ЖІЛЬ, ЗГАР. Було із кузень понад яр, На гостру жужелицю-згар, що розкотилась по землі, Спочити вийдуть ковалі (М. Шпак); До жужелю перепалене каміння і трави, гіркі й ароматні (З. Тулуб). II. Словник синонімів української мови
- жужелиця — Жу́желиця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жужелиця — Жужелиця, -ці ж. Окалина, шлакъ. Це не камінь, а жужелиця. Екатеринодаръ. Словник української мови Грінченка