закарлючувати
закарлю́чувати
дієслово недоконаного виду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закарлючувати — -ую, -уєш, недок., закарлючити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Незвично вигинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закарлючувати — ЗАКАРЛЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незвично вигинати. Він аж синів увесь від кашлю і ревів, як вовк чи лев, хапаючись обома руками за штани, де була та грижа, і закарлючуючи догори ноги, зовсім як маленький (Довж., Зач. Десна, 1957, 464). Словник української мови в 11 томах
- закарлючувати — Закарлючувати, -чую, -єш сов. в. закарлючити, -чу, -чиш, гл. Загинать, загнуть крючкомъ. Словник української мови Грінченка