1. Словник української мови в 11 томах

закарлючувати

ЗАКАРЛЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незвично вигинати.

Він аж синів увесь від кашлю і ревів, як вовк чи лев, хапаючись обома руками за штани, де була та грижа, і закарлючуючи догори ноги, зовсім як маленький (Довж., Зач. Десна, 1957, 464).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закарлючувати — закарлю́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. закарлючувати — -ую, -уєш, недок., закарлючити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Незвично вигинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закарлючувати — Закарлючувати, -чую, -єш сов. в. закарлючити, -чу, -чиш, гл. Загинать, загнуть крючкомъ. Словник української мови Грінченка