1. Словник української мови в 11 томах

закарлючуватися

ЗАКАРЛЮ́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯ, иться, док., розм.

1. Ставати загнутим, схожим на закарлюку.

Він лежить недужий у хаті один.. Ніс пожовк і ще більше закарлючився (Цюпа, Назустріч.., 1958. 70).

2. безос., перен., на що. Виявляти перші ознаки переходу до якої-небудь дії, настання чогось.

— Ви там сидите в своїй келії, як черничка, та й не гадаєте, що в нас на весілля закарлючилось (Н.-Лев., IV, 1956, 352).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закарлючуватися — закарлю́чуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. закарлючуватися — -ується, недок., закарлючитися, -иться, док., розм. 1》 Ставати загнутим, схожим на закарлюку. 2》 безос., перен., на що. Виявляти перші ознаки переходу до якої-небудь дії, настання чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закарлючуватися — ЗАГНУ́ТИСЯ (набрати вигнутої чи загнутої форми), ЗАКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., ЗАДЗЮ́БИТИСЯ розм., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., ЗАКАНДЗЮ́БИТИСЯ розм. — Недок. Словник синонімів української мови