1. Орфографічний словник української мови

запросити

запроси́ти 1

дієслово доконаного виду

просити прибути; пропонувати

запроси́ти 2

дієслово доконаного виду

почати просити

запроси́ти 3

дієслово доконаного виду

призначити ціну вищу за звичайну

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запросити — [запроситие] -роушу, -осиеш; нак. -си, -роус'іт' Орфоепічний словник української мови
  2. запросити — I див. запрошувати. II -прошу, -просиш, док., перех. Почати просити; висловити прохання щодо чогось. III -прошу, -просиш, док., перех., розм. Те саме, що заправити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запросити — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  4. запросити — Запроси́ти, -прошу́, -про́сиш, -про́сять; запроси́, -сі́мо, -сі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. запросити — ЗАПРОСИ́ТИ¹ див. запро́шувати. ЗАПРОСИ́ТИ² , прошу́, про́сиш, док., перех. Почати просити; висловити прохання шодо чогось. — Як там, Свириде, з поляками і Петлюрою? — Вже так довоювались, що останні бульки пускають. Словник української мови в 11 томах
  6. запросити — Запросити см. запрошувати. Словник української мови Грінченка