1. Орфографічний словник української мови

заїжджати

заїжджа́ти 1

дієслово недоконаного виду

в'їжджати; їхати кудись далеко; збочувати з дороги

заїжджа́ти 2

дієслово недоконаного виду

привчати до ходіння в упряжі або під сідлом — про коней

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заїжджати — I -аю, -аєш і заїздити, -їжджу, -їздиш, недок., заїхати, -їду, -їдеш, док. 1》 В'їжджати в середину, в межі чого-небудь. || Завертати куди-небудь по дорозі, приїжджати до когось ненадовго. 2》 за ким – чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заїжджати — хоч во́зом (фі́рою) заїжджа́й. Дуже широко, навстіж (про що-небудь розчинене, розкрите). — Двері відчинили, хоч возом заїжджай (З усн. мови); — Чого роти пороззявляли, хоч фірою заїжджай? — говорив він (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
  3. заїжджати — В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док. Словник синонімів української мови
  4. заїжджати — Заїжджа́ти, -їжджа́ю, -їжджа́єш; -їжджа́й, -джа́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заїжджати — ЗАЇЖДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ЗАЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ЗАЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док. 1. В’їжджати в середину, в межі чого-небудь. Аж от заїжджає чоловік на двір (Кв.-Осн., II, 1956, 53); Ми заїздили в гроти. В них було темно, аж чорно (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. заїжджати — Заїжджа́ти, -жа́ю, -єш гл. = заїздити. Ото та дівчина росте, а царевич усе заїжджає, як на охоту приїде. Словник української мови Грінченка