збурювання

збу́рювання

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збурювання — -я, с. Дія за знач. збурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. збурювання — ЗБУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. збу́рювати 1, 2 і стан за знач. збу́рюватися. Перехід на вищий “щабель” тієї чи іншої системи в соціумі й природі зумовлює її стійкість до зовнішніх збурювань та умов розвитку (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах