збурювання
ЗБУ́РЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. збу́рювати 1, 2 і стан за знач. збу́рюватися.
Перехід на вищий “щабель” тієї чи іншої системи в соціумі й природі зумовлює її стійкість до зовнішніх збурювань та умов розвитку (з наук.-попул. літ.);
Серед присутніх на зібранні були й такі, хто не підтримує методи збурювання людей (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збурювання — збу́рювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- збурювання — -я, с. Дія за знач. збурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови