1. Орфографічний словник української мови

збіліти

збілі́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збіліти — -ію, -ієш. Док. до біліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. збіліти — ЗБІЛІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до білі́ти. Начко збілів при цих словах, а потім його обличчя облилось живим рум’янцем (Фр., VI, 1951, 256); Збіліла [Мокрина], як хустка, хоче щось промовити — не здола (Вовчок, VI, 1956, 336); Сулятицький збілів, як стіна (Гжицький, Опришки, 1962, 82). Словник української мови в 11 томах
  3. збіліти — Збіліти, -лію, -єш гл. 1) Побѣлѣть. 2) Поблѣднѣть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. ІІ. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121. Словник української мови Грінченка