звинність
зви́нність
іменник жіночого роду
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звинність — Спритність, меткість [IV] Словник з творів Івана Франка
- звинність — -ності, ж., діал. Властивість за знач. звинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звинність — ЗВИ́ННІСТЬ, ності, ж., діал. Властивість за знач. зви́нний. Де-не-де хвацько підскакувала срібна рибка, немов чванилася своєю звинністю (Козл., Мандрівники, 1946, 38); Він собі на умі, скрізь свого досягне хитрощами, звинністю або й просто напосідливістю (Л. Укр., IV, 1954, 220). Словник української мови в 11 томах