1. Словник української мови в 11 томах

звинність

ЗВИ́ННІСТЬ, ності, ж., діал. Властивість за знач. зви́нний.

Де-не-де хвацько підскакувала срібна рибка, немов чванилася своєю звинністю (Козл., Мандрівники, 1946, 38);

Він собі на умі, скрізь свого досягне хитрощами, звинністю або й просто напосідливістю (Л. Укр., IV, 1954, 220).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звинність — Спритність, меткість [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. звинність — зви́нність іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. звинність — -ності, ж., діал. Властивість за знач. звинний. Великий тлумачний словник сучасної мови