звікувати

Значення в інших словниках

1. звікувати — і рідше ізвікувати, -ую, -уєш. Док. до вікувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. звікувати — вік вікува́ти / звікува́ти. 1. де. Жити де-небудь усе життя. — Тільки в мене й роду, що був син. А я одна вік свій звікувала у своїй хаті (І. Нечуй-Левицький); — Е-е,— скрипів Галатин,— перебратись не штука. А тільки ж я вік свій тут звікував (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
3. звікувати — ЖИ́ТИ (вести життя в якийсь спосіб), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ зі сл. життя, ВІКУВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу); МА́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., ЖИ́ТИСЯ безос., розм., ПОВО́ДИТИСЯ безос., розм. — Док. Словник синонімів української мови
4. звікувати — Звікува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. звікувати — ЗВІКУВА́ТИ і рідше ІЗВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до вікува́ти. — От я звікувала в розкоші, заміж пішла по любості, сини в мене, як соколи… та за те ж я й попоплакала найгіркішими слізьми (Вовчок, І, 1955, 63)... Словник української мови в 11 томах
6. звікувати — Звікува́ти, -ку́ю, -єш гл. Провести жизнь. Звікував я вік мій довгий, та й не бачив того змалку. К. Псал. 89. Словник української мови Грінченка