1. Орфографічний словник української мови

звіриний

звіри́ний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звіриний — [зв'іринией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. звіриний — -а, -е. 1》 Прикм. до звір I. || Власт. звірові (див. звір I 1)). 2》 перен. Жорстокий, лютий. || Надмірний, дуже великий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звіриний — ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ... Словник синонімів української мови
  4. звіриний — ЗВІРИ́НИЙ, а, е. 1. Прикм. до звір¹. Напружений слух ловив, здавалося, якесь незвичайне сопіння і м’яку ходу звіриних лап (Донч., II, 1956, 41); Ніби нікого немає і всередині зимівлі. Словник української мови в 11 томах
  5. звіриний — Звіриний, -а, -е Звѣриный. Не наділив його умом звіриним. К. Іов. 89. Словник української мови Грінченка