здичіння
здичі́ння
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здичіння — -я, с. Дія і стан за знач. здичіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здичіння — ЗДИЧІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. здичі́ти. Набуте в горах здичіння троха [трохи] вже відпало від нього (Фр., VII, 1951, 16); Вони нагадали один одному найменшу вину, гріхи проти духа святого, докоряли за байдужність, свою самотність, здичіння в болоті життя (Коцюб., II, 1955, 305). Словник української мови в 11 томах