1. Великий тлумачний словник сучасної мови

здичіння

здичі́ння

-я, с.

Дія і стан за знач. здичіти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здичіння — здичі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. здичіння — ЗДИЧІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. здичі́ти. Набуте в горах здичіння троха [трохи] вже відпало від нього (Фр., VII, 1951, 16); Вони нагадали один одному найменшу вину, гріхи проти духа святого, докоряли за байдужність, свою самотність, здичіння в болоті життя (Коцюб., II, 1955, 305). Словник української мови в 11 томах