1. Орфографічний словник української мови

зимувати

зимува́ти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зимувати — Перезимовувати; п-к ЗИМУЮЧИЙ, що зимує, звиклий зимувати, здатний перезимувати, зимівник, п-к зимовий, зимушній, (кущ) зимостійкий, ок. зимосущий. Словник синонімів Караванського
  2. зимувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех., де. Жити де-небудь узимку, залишатися десь на зиму. || Бути розташованим, міститися де-небудь протягом усієї зими. || чим, розм. Харчуватися чим-небудь, їсти щось узимку. 2》 перех., розм. Доглядати, годувати і т. ін. протягом зими, залишати де-небудь на зиму (тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зимувати — зна́ти, де ра́ки зиму́ють. Маючи неабиякий досвід, вміти добре розбиратися в ситуації; бути хитрим, спритним. Мабуть, всі чорти — бурлаки, Та ще й розум мають, Знають, де зимують раки,— Од жінок втікають (П. Фразеологічний словник української мови
  4. зимувати — Зимува́ти, -му́ю, -му́єш, -му́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зимувати — ЗИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех., де. Жити де-небудь узимку, залишатися десь на зиму. Улас збирається зимувати в степу (Мирний, IV, 1955, 237); В банці, зарившись у пісок, зимують аж дві ящірки (Донч., Вибр. Словник української мови в 11 томах