1. Фразеологічний словник української мови

зимувати

зна́ти, де ра́ки зиму́ють. Маючи неабиякий досвід, вміти добре розбиратися в ситуації; бути хитрим, спритним. Мабуть, всі чорти — бурлаки, Та ще й розум мають, Знають, де зимують раки,— Од жінок втікають (П. Гулак-Артемовський); А се такі два гайдамаки, Яких і в світі не було: Сі знають, де зимують раки, І компонують тільки зло (П. Куліш); Журналіста Хому Бідного весь світ знає. Але й хитрий, куди примостився! Знає, де раки зимують! (Є. Кротевич); — Ти був би не маляром, а — пробач за вираз — дешевим фуріозо! Так-то, брате! Пора вже знати, де раки зимують (М. Хвильовий). почу́ти, де ра́ки зиму́ють. Голова (волості) зараз почув, де раки зимують, і почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб (І. Нечуй-Левицький).

показа́ти, де ра́ки зиму́ють. Провчити кого-небудь, завдаючи йому неприємностей, прикрощів і т. ін. — Брешеш, вражий сину… Ось коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний); — Ось нехай він (німець) у наступ перейде на землі, а не під хмарами. Отут ми йому й покажемо, де раки зимують (В. Кучер). — Немає на тебе, товаришу Чубарю, Бабака в обласному центрі! Він би тобі показав, де раки зимують! (М. Рудь).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зимувати — зимува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зимувати — Перезимовувати; п-к ЗИМУЮЧИЙ, що зимує, звиклий зимувати, здатний перезимувати, зимівник, п-к зимовий, зимушній, (кущ) зимостійкий, ок. зимосущий. Словник синонімів Караванського
  3. зимувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех., де. Жити де-небудь узимку, залишатися десь на зиму. || Бути розташованим, міститися де-небудь протягом усієї зими. || чим, розм. Харчуватися чим-небудь, їсти щось узимку. 2》 перех., розм. Доглядати, годувати і т. ін. протягом зими, залишати де-небудь на зиму (тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зимувати — Зимува́ти, -му́ю, -му́єш, -му́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зимувати — ЗИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех., де. Жити де-небудь узимку, залишатися десь на зиму. Улас збирається зимувати в степу (Мирний, IV, 1955, 237); В банці, зарившись у пісок, зимують аж дві ящірки (Донч., Вибр. Словник української мови в 11 томах