зимою
сні́гу зимо́ю (посере́д зими́, взи́мку) не діста́неш у кого. Хто-небудь дуже скупий. — Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш (І. Нечуй-Левицький); — Це б попросити (Шуряка), щоб дав (коня) поїздити, але хіба дасть? У нього снігу посеред зими не дістанеш (Є. Гуцало).
як (мов, ні́би і т. ін.) руда́ ми́ша (зимо́ю). 1. зі сл. заги́нути, пропа́сти і т. ін. Напевне, неодмінно, обов’язково і т. ін. — Кажи,— наймаєш Гафійку? Ні? Волієш з голоду згинути, як руда миша зимою? (М. Коцюбинський); // Без сліду. Загинув, як руда миша (Укр.. присл..); — Коли з тобою щось трапиться, то всі менші пропадуть, як руді миші (Ф. Бурлака). як руда́ миш. Пропав, як руда миш (Укр.. присл..); Згинеш, як руда миш (М. Номис). 2. зі сл. лиши́тися, зоста́тися і т. ін. У скрутному становищі, без ніяких запасів, речей і т. ін.; без нічого. — Добре, що хоч кожушка та чоботи напоумило вдягти! У вузлик ще дещо захопила. А то лишилась би на зиму, як руда миша (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- зимою — зимо́ю прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- зимою — присл. У зимовий час, під час зими; взимку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зимою — Взимі, узимі, узимку Словник чужослів Павло Штепа
- зимою — УЗИ́МКУ (ВЗИ́МКУ) (у зимову пору), ЗИМО́Ю, УЗИМІ́ (ВЗИМІ́) діал., УЗИ́МУ (ВЗИ́МУ) діал. Узимку порається (дід) на подвір'ї в одній сорочці й простоволосий (О. Словник синонімів української мови
- зимою — ЗИМО́Ю, присл. У зимовий час, під час зими; взимку. Зимою більше вільного часу, ніж літом: ночі більші, через те й вільного часу більше (Мирний, І, 1954, 76); Оселився старий у землянці над рікою. На даху в нього зимою вовки ночували (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах