зимою
ЗИМО́Ю, присл. У зимовий час, під час зими; взимку.
Зимою більше вільного часу, ніж літом: ночі більші, через те й вільного часу більше (Мирний, І, 1954, 76);
Оселився старий у землянці над рікою. На даху в нього зимою вовки ночували (Ю. Янов., II, 1958, 49).
◊ Зимо́ю сні́гу не діста́неш див. дістава́ти;
Лі́том і зи́мою див. лі́том.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зимою — зимо́ю прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- зимою — присл. У зимовий час, під час зими; взимку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зимою — Взимі, узимі, узимку Словник чужослів Павло Штепа
- зимою — сні́гу зимо́ю (посере́д зими́, взи́мку) не діста́неш у кого. Хто-небудь дуже скупий. — Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш (І. Фразеологічний словник української мови
- зимою — УЗИ́МКУ (ВЗИ́МКУ) (у зимову пору), ЗИМО́Ю, УЗИМІ́ (ВЗИМІ́) діал., УЗИ́МУ (ВЗИ́МУ) діал. Узимку порається (дід) на подвір'ї в одній сорочці й простоволосий (О. Словник синонімів української мови