1. Орфографічний словник української мови

зубожений

зубо́жений

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубожений — див. бідний Словник синонімів Вусика
  2. зубожений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зубожити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зубожений — ЗУБО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зубо́жити. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди (Мирний, І, 1949, 369); Зубожений, доведений до одчаю великими поборами польський посполитий люд бунтується (Кач., II, 1958, 411). Словник української мови в 11 томах
  4. зубожений — Зубо́жений, -а, -е Приведенный въ бѣдность, сдѣланный бѣднымъ. Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевч. 383. Словник української мови Грінченка