зубожений
ЗУБО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зубо́жити.
Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди (Мирний, І, 1949, 369);
Зубожений, доведений до одчаю великими поборами польський посполитий люд бунтується (Кач., II, 1958, 411).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубожений — зубо́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- зубожений — див. бідний Словник синонімів Вусика
- зубожений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зубожити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зубожений — Зубо́жений, -а, -е Приведенный въ бѣдность, сдѣланный бѣднымъ. Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевч. 383. Словник української мови Грінченка