1. Словник української мови в 11 томах

зубожити

ЗУБО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Зробити вбогим, бідним кого-небудь.

Дочки не принесуть, а й що є, то рознесуть. Увірвали вони трохи добра й у Василя Семеновича,— та ні самі не забагатіли,— тільки його зубожили (Мирний, II, 1954, 108).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубожити — зубо́жити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зубожити — -жу, -жиш, док., перех. Зробити вбогим, бідним кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зубожити — Зубо́жити, -жу, -жиш гл. Обѣднить, привести въ обѣднѣніе. Словник української мови Грінченка