зубожити
Зубо́жити, -жу, -жиш
гл. Обѣднить, привести въ обѣднѣніе.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубожити — зубо́жити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зубожити — -жу, -жиш, док., перех. Зробити вбогим, бідним кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зубожити — ЗУБО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Зробити вбогим, бідним кого-небудь. Дочки не принесуть, а й що є, то рознесуть. Увірвали вони трохи добра й у Василя Семеновича,— та ні самі не забагатіли,— тільки його зубожили (Мирний, II, 1954, 108). Словник української мови в 11 томах