зубожілий

зубо́жілий

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубожілий — див. бідний Словник синонімів Вусика
  2. зубожілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зубожіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зубожілий — ЗУБО́ЖІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зубо́жіти. Розпалена уява Семенова переносить його в пришлі часи, в тії часи, коли людям стане тісно на своїх грунтах, коли, зубожілі, голодні, вони враз із усіх грудей скрикнуть:— Смерті нам або поля!.. (Коцюб. Словник української мови в 11 томах