зубожілий
зубо́жілий
дієприкметник
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубожілий — див. бідний Словник синонімів Вусика
- зубожілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зубожіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зубожілий — ЗУБО́ЖІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зубо́жіти. Розпалена уява Семенова переносить його в пришлі часи, в тії часи, коли людям стане тісно на своїх грунтах, коли, зубожілі, голодні, вони враз із усіх грудей скрикнуть:— Смерті нам або поля!.. (Коцюб. Словник української мови в 11 томах