1. Орфографічний словник української мови

зубрячка

зубря́чка

іменник жіночого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубрячка — -и, розм. Жін. до зубрій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зубрячка — ЗУБРЯ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що зубрі́ння. Він махнув рукою на спочинок і по давньому звичаю вдався в зубрячку (Вас., І, 1959, 228); Дітям було нелегко вчитися латинською мовою. Усе навчання будувалося на зубрячці, на механічному запам’ятовуванні (Іст. середніх віків, 1955, 129). Словник української мови в 11 томах