зубрячка

ЗУБРЯ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що зубрі́ння.

Він махнув рукою на спочинок і по давньому звичаю вдався в зубрячку (Вас., І, 1959, 228);

Дітям було нелегко вчитися латинською мовою. Усе навчання будувалося на зубрячці, на механічному запам’ятовуванні (Іст. середніх віків, 1955, 129).