1. Словник української мови в 11 томах

зубрівка

ЗУБРІ́ВКА, и, ж.

1. Дикоростуча трав’яниста рослина родини злакових.

Горілку вона настоювала на шавлії, звіробої та зубрівці… і ще хто знає на яких травах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 149).

2. Настояна на цій траві горілка.

На доказ своїх слів відчинив [Джантемир] скриню, де дійсно стояли пляшки рому, коньяку, зубрівки (Тулуб, В степу.., 1964, 208);

— Якщо йдеться про зубрівку, вона у Надії Яківни завжди в запасі (Рибак, Час.., 1960, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Зубрівка — Зу́брівка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. зубрівка — -и, ж. 1》 Дикоростуча трав'яниста рослина родини злакових. 2》 Настояна на цій траві горілка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зубрівка — див. чаполоч пахуча Універсальний словник-енциклопедія
  4. зубрівка — ГОРІ́ЛКА (алкогольний напій), ГІРКА́ розм., ЗІ́ЛЛЯ розм., ЗЕЛЕ́НИЙ ЗМІЙ ірон., ВЕСЕЛУ́ХА жарт., АДА́МОВІ СЛІ́ЗКИ жарт., ГРІ́ШНА ВОДА́ жарт., ЖИВИ́ЦЯ жарт., СКЛЯНИ́Й БОГ жарт., ОЧИ́ЩЕНА заст., ПІ́ННА заст., ШНАПС розм., заст., ГОРІ́ВКА діал., ТРУ́НОК діал. Словник синонімів української мови