1. Орфографічний словник української мови

зябля

зя́бля

іменник жіночого роду

зяб

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зябля — -і, ж., с. г., діал. Зяб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зябля — Зябля́, -блі́, -бле́ю; зяблі́, зябе́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. зябля — ЗЯ́БЛЯ, і, ж., с. г., діал. Зяб. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори, а в ярах та видолинках було ще чорніше, ще сумніше… (Коцюб., І, 1955, 96). Словник української мови в 11 томах
  4. зябля — Зябля́, -лі ж. = зяб. Словник української мови Грінченка