1. Орфографічний словник української мови

зільниця

зільни́ця

іменник жіночого роду

жлукто

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зільниця — -і, ж., діал. Жлукто. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зільниця — ЖЛУ́КТО (посудина, видовбана зі стовбура дерева, в якій золять білизну), ЗІЛЬНИ́ЦЯ діал. За зиму прання поназбиралося чимало, і Орися з матір'ю золили його в жлукті цілий ранок (Григір Тютюнник); Дівчата удвох стали прати в цебрі ще звечора намочену в зільниці спільну білизну (В. Бабляк). Словник синонімів української мови
  3. зільниця — ЗІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Жлукто. Дівчата удвох стали прати в цебрі ще звечора намочену в зільниці спільну білизну (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 321). Словник української мови в 11 томах
  4. зільниця — Зільни́ця, -ці ж. = жлукто. Камен. у. Словник української мови Грінченка