1. Орфографічний словник української мови

з'їжджати

з'їжджа́ти

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з'їжджати — З'ЇЗДИТИ (з гори) спускатися, (мимохіть) сповзати, скочуватися; (зі шляху) звертати; г. (з квартири) переноситися; дк. З'ЇЗДИТИ, (куди) побувати де. Словник синонімів Караванського
  2. з'їжджати — -аю, -аєш і розм. з'їздити, з'їжджу, з'їздиш, недок., з'їхати, з'їду, з'їдеш, док. 1》 Їдучи, спускатися звідки-небудь. || Їдучи зверху, потрапляти куди-небудь. || Ковзаючись, сповзати, скочуватися вниз. 2》 Їдучи, звертати куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. з'їжджати — Аю, -аєш, недок., з'їхати, з'їду, з'їдеш, док. 1. Ухилятись від відповіді. Не з'їжджай з теми! 2. Припиняти розмову на певну тему. Все, з'їхали, не хочу більше про це говорити. ◇ З'їжджати з розмови, з'їжджати з теми. Словник сучасного українського сленгу
  4. з'їжджати — ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИ розм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯ розм., З'ЇЖДЖА́ТИ заст., З'ЇЗДИ́ТИ заст.; НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
  5. з'їжджати — З'їжджа́ти, -джа́ю, -єш гл. = з'їздити. З твого двора з'їжджаю. Макс. З'їжджайте в чужу дальню сторону. Чуб. V. 505. Словник української мови Грінченка