караулити
карау́лити
дієслово недоконаного виду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- караулити — -лю, -лиш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що вартувати 1); чатувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- караулити — Вартувати, звартовувати, звартувати, позвартовувати, повартовувати, повартувати, провартовувати, провартувати, увартовувати, увартувати, чатувати, зічатовувати, зічатувати, початовувати, початувати, прочатовувати, прочатувати, учатовувати, учатувати... Словник чужослів Павло Штепа
- караулити — I. ВАРТУВА́ТИ без додатка (бути на варті, здійснювати варту), ЧАТУВА́ТИ, КАРАУ́ЛИТИ розм.; КОНВОЮВА́ТИ (супроводжувати кого-, що-небудь конвоєм); ПІКЕТУВА́ТИ (перебуваючи в пікеті). Я стою на вокзальному пероні, вартую (П. Словник синонімів української мови
- караулити — КАРАУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що вартува́ти 1; чатувати. Словник української мови в 11 томах
- караулити — Карау́лити, -лю, -лиш гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313. Словник української мови Грінченка