1. Словник української мови Грінченка

караулити

Карау́лити, -лю, -лиш

гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. караулити — карау́лити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. караулити — -лю, -лиш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що вартувати 1); чатувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. караулити — Вартувати, звартовувати, звартувати, позвартовувати, повартовувати, повартувати, провартовувати, провартувати, увартовувати, увартувати, чатувати, зічатовувати, зічатувати, початовувати, початувати, прочатовувати, прочатувати, учатовувати, учатувати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. караулити — I. ВАРТУВА́ТИ без додатка (бути на варті, здійснювати варту), ЧАТУВА́ТИ, КАРАУ́ЛИТИ розм.; КОНВОЮВА́ТИ (супроводжувати кого-, що-небудь конвоєм); ПІКЕТУВА́ТИ (перебуваючи в пікеті). Я стою на вокзальному пероні, вартую (П. Словник синонімів української мови
  5. караулити — КАРАУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що вартува́ти 1; чатувати. Словник української мови в 11 томах