калавурити
Калавурити, -рю, -риш
гл. Заимств. изъ русск. яз. Караулить. Оце за ким ходимо, калавуримо. ЗОЮР. 1. 78.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- калавурити — Калаву́рити, -ву́рю, -ву́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)