1. Словник української мови Грінченка

калавур

Калавур, -ра

м. Заимствов. изъ русскаго языка.

1) Караулъ. Ой кругом церини січової калавури стали. н. п. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40.

2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калавур — Калаву́р! виг. калаву́р, -ру; -ву́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)