калавур
Калаву́р! виг.
калаву́р, -ру; -ву́ри, -рів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- калавур — Калавур, -ра м. Заимствов. изъ русскаго языка. 1) Караулъ. Ой кругом церини січової калавури стали. н. п. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40. 2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16. Словник української мови Грінченка