князів

Значення в інших словниках

1. князів — -зева, -зеве, іст., етн. Прикм. до князь; належний князеві. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. князів — КНЯ́ЗІВ, зева, зеве, іст. Прикм. до кня́зь; належний князеві. Там лежав князів скарб (І. Нечуй-Левицький); У величавій церкві св. Богородиці клали на вічний сон тлінні князеві останки (К. Словник української мови у 20 томах
3. князів — КНЯЗІ́ВСЬКИЙ (належний князеві), КНЯ́ЗІВ, КНЯ́ЖИЙ, КНЯЗЬКИ́Й заст., діал. З-під піднятих піл залисніла багата князівська постіль, постелена на товстих матрацах (І. Нечуй-Левицький); Він ще не бачив ні одного приїзду князевого, але чути багато чув (Г. Словник синонімів української мови
4. князів — КНЯ́ЗІВ, зева, зеве, іст., етн. Прикм. до князь; належний князеві. Там лежав князів скарб (Н.-Лев., III, 1956, 302); По цей бік ставу, од степу, розляглась по схилі князева економія (Головко, II, 1957, 189). Словник української мови в 11 томах
5. князів — Кня́зів, -зева, -зеве Принадлежащій князю. Князева перва жінка. Рудч. Ск. II. 93. Словник української мови Грінченка