князів
КНЯ́ЗІВ, зева, зеве, іст.
Прикм. до кня́зь; належний князеві.
Там лежав князів скарб (І. Нечуй-Левицький);
У величавій церкві св. Богородиці клали на вічний сон тлінні князеві останки (К. Гриневичева);
По цей бік ставу, од степу, розляглась по схилі князева економія (А. Головко);
В останню князеву домовину поклали все, що він мав і за життя: й восьмеро коней у чотирьох кутах, і конюших до кожної пари, й по роботі на всіх ріжках корсти, й золоті кубки та братини, й золоті котли та глечики, – все, як і за життя (І. Білик);
Князеве обличчя поволі набирало бурякового кольору (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- князів — кня́зів прикметник Орфографічний словник української мови
- князів — -зева, -зеве, іст., етн. Прикм. до князь; належний князеві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- князів — КНЯЗІ́ВСЬКИЙ (належний князеві), КНЯ́ЗІВ, КНЯ́ЖИЙ, КНЯЗЬКИ́Й заст., діал. З-під піднятих піл залисніла багата князівська постіль, постелена на товстих матрацах (І. Нечуй-Левицький); Він ще не бачив ні одного приїзду князевого, але чути багато чув (Г. Словник синонімів української мови
- князів — КНЯ́ЗІВ, зева, зеве, іст., етн. Прикм. до князь; належний князеві. Там лежав князів скарб (Н.-Лев., III, 1956, 302); По цей бік ставу, од степу, розляглась по схилі князева економія (Головко, II, 1957, 189). Словник української мови в 11 томах
- князів — Кня́зів, -зева, -зеве Принадлежащій князю. Князева перва жінка. Рудч. Ск. II. 93. Словник української мови Грінченка