1. Словник української мови у 20 томах

князівна

КНЯЗІ́ВНА, и, ж., іст.

Незаміжня дочка князя (у 1, 2 знач.).

– Може, де вгляджу або напитаю таку царівну або князівну, яка мені привиджується у сні (І. Нечуй-Левицький);

Князівна та закохалася в козака. А князь того не знав, бо якби знав, то і в темницю дочку завдав би... (Б. Грінченко);

На лавах сиділи князь Володимир, цариця Анна, княжичі й князівна (С. Скляренко);

Впродовж цілого дня з'являлися на подвір'ї бояри й боярині, воєводи й посадники, князівни й княжичі, королівни й королевичі (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. князівна — князі́вна іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. князівна — -и, ж., іст. Незаміжня дочка князя (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. князівна — КНЯЗІ́ВНА (дочка князя), КНЯЖНА́. З поваги до князівни весь похід зупинився (П. Загребельний); Отам мені і розказала Стара черниця новину. Що в монастир до їх зайшла Княжна якась із-за Дніпра Позаторік (Т. Шевченко). Словник синонімів української мови
  4. князівна — КНЯЗІ́ВНА, и, ж., іст. Незаміжня дочка князя (у 1, 2 знач.). — Може, де вгляджу або напитаю таку царівну або князівну, яка мені привиджується у сні (Н.-Лев., IV, 1956, 19); Князівна та закохалася в козака. Словник української мови в 11 томах
  5. князівна — Князівна, -ни ж. Княжна. Кирило, вбивши змія, визволив князівну і оддав князю. ЗОЮР. II. 30. Чи воно яка князівна, чи королівна? Рудч. Ск. II. 46. Словник української мови Грінченка