1. Словник української мови у 20 томах

князівнин

КНЯЗІ́ВНИН, а, е, іст.

Прикм. до князі́вна; належний князівні.

– Але де ми дінемо оце князівнине намисто з дорогих діамантів? (І. Нечуй-Левицький);

Вдома він роздивився краще, розламав її [очеретину] по колінчику і знайшов там князівниного листа (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. князівнин — князі́внин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. князівнин — -а, -е, іст. Прикм. до князівна; належний князівні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. князівнин — КНЯЗІ́ВНИН, а, е, іст. Прикм. до князі́вна; належний князівні. — Але де ми дінемо оце князівнине намисто з дорогих діамантів? (Н.-Лев., III, 1956, 292). Словник української мови в 11 томах